Але разом з тим різдвяні дні - це чудовий час для всякої голоти заработи грошенят. Багато для того вміти не треба. Достатньо прочитати віршом тупу колядку, типу: "коляд, коляд, колядин, я у батька один...", в кінці натякнути на гроші і стояти з тупим виразом обличчя, очікуючи на "зарплатню".
І якщо раніше, діти вчили довгі гарні пісні, намагалися їх гарно заспівати, то навіть хотілося їм дати тих грошей, чи цукерок, хай вже в тій пісні жодного слова про Різдво, а лише "коляда" і язичництво... але дитина старалась - а це треба заохочувати.
Тепер все кардинально змінилось. Одні (діти) - не хочут сильно заморочуватись з довгими колядками, інші (жителі осель) - вимикають світло і тихенько сидять, не відчиняючи двері нікому, бо не хотять платит гроші за пісеньки.
І ось здавалося б, прийшов кінець різдвяним підробіткам, але знайшлись винахідники, що все ж таки умудряються заробити кілька копійчин.
Сиджу я вдома значить. Стук у двері. Я чекав гостей, тому спокійно відчиняю. Одразу, без "добрий день, можна заколядувати", у привідчинені двері занурює хлопчина, знімає шапку і починає читати колядку. Робить він це невміло, без інтонації та жодного натяку на спів. По закінченні - чекає на "подяку". Мені залишилось тільки зі словами "діду, це до вас!", відійти у сторону, даючи нагоду діду всунути гривняка в руку пронирливого колядника.
От тобі і заколядували!))
Комментариев нет:
Отправить комментарий